Займенники

Займенник - це змінювана частина мови, яка може замінити будь-яку частину мови (наприклад: іменник, прикметник, прислівник, числівник), крім дієслова. Виконує їх функцію в реченні. Займенники змінюються за відмінками, числами та граматичними родами. Займенники змінюються за відмінками залежно від того, яку частину мови вони замінюють у реченні.

Особові займенники

Особові займенники замінюють іменники. Змінюються за відмінками. Коротких форм особових займенників mi, cię, ci, go, mu не використовуємо ані на початку, ані в кінці речення. Займенники niego, niemu, niej виступають лише після прийменників. Займенники ja, ty, my, wy (особові займенники 1-ї та 2-ї особи однини та множини) не використовуються в ролі підмета - значення займенника перебирає на себе закінчення дієслова (присудок у реченні), наприклад: Czytałem gazetę. замість Ja czytałem gazetę. Займенники в реченні використовуємо лише тоді, коли хочемо підкреслити, що саме ця особа виконує дію, виражену в реченні.

Відмінювання особових займенників

Однина

Множина

Питальні займенники

Питальні займенники вказують на підмет або його властивості, про які ми запитуємо, наприклад: kto?, co?, jaki?, który?

Відмінювання займенника kto

Відмінювання займенника co

Відмінювання займенника jaki

Однина

Множина

Відмінювання займенника ktory

Однина

Множина

Неозначені займенники

Неозначені займенники часто закінчуються на -ś: coś, jakiś, jakaś, jakieś, czyjś, kiedyś, ktoś, któraś, gdzieś.

В основному походять від питальних займенників: kto? → ktoś, co? → coś, jaki? → jakiś

Вживаючи неозначений займенник, ми висловлюємо не лише байдужість до місця, людини, часу, характеристики, але й підкреслюємо, що це може бути будь-яке місце, людина тощо.

Заперечні займенники

Заперечні займенники використовуються для побудови заперечних речень. У польській мові використовується подвійне заперечення. Наприклад: Nigdzie nie byłem.

Заперечні займенники здебільшого походять від питальних займенників: kto → nikt, co → nic, gdzie → nigdzie

Подвійне заперечення

При подвійному запереченні використовується заперечне дієслово та заперечний займенник, напр. nic + nie kupować. Напр.:

A może nigdzie nie jedziemy?

Nigdy nie widziałem żubra na własne oczy.

Nic interesującego nie znalazłem.

Присвійні займенники

Присвійні займенники замінюють слово, яке описує особу, котра володіє предметом чи відношення до іншої людини. Відміняються як прикметники, тобто займенник змінюється відповідно до граматичного роду іменника, до якого він відноситься.

Відмінювання займенників mój, twój

Короткі форми (наприклад, ma, me, mej, twe) використовуються у книжковому стилі і рідко вживаються.

Однина

Множина

Відмінювання займенників nasz, wasz

Однина

Множина

Відмінювання займенників jego, jej, ich

Ці займенники не змінюються - вони мають однакову форму у всіх родах і відмінках.

Однина

Множина (усі родові форми)

Вказівні займенники

Вказівні займенники означають поняття або їх характеристики, про які ми дізналися раніше з контексту. Наприклад, займенники ten, ta, to відміняються як прикметники. Використовуються для виокремлення особи чи предмета з сукупності людей чи предметів.

Відмінювання займенників ten, ta, to

Однина

Множина

Зворотний займенник się (siebie)

Зворотний займенник поєднується з дієсловами. Використовується, коли підмет самостійно виконав дію по відношенню до себе самого, тобто, якщо підмет і предмет однакові. Займенник się не має форми називного відмінка і вживається в одній формі як в однині, так і в множині. Довшу форму siebie використовуємо, якщо хочемо акцентувати увагу на займеннику.

Відмінювання займенника się (siebie)

Звернення pan/pani/państwo

Польською мовою звертаємося до (знайомої та незнайомої) дорослої особи в офіційних (формальних) ситуаціях використовуючи pan/pani/państwo. Найчастіше таким чином звертаємося до незнайомих людей, з якими ми зустрічаємось вперше і, до яких ми виявляємо повагу (літні люди, авторитети ...). До близьких осіб, членів сім’ї, друзів, дітей звертаємось ty використовуючи дієслова другої особи (напр. Jak się masz?) - займенник ty, у таких ситуаціях не вживається безпосередньо (див. вище).

pan (чоловічий рід, однина)

• Czy pan jest Polakiem? Czy pan mówi po polsku? Czy pan mieszka w Krakowie?

pani (жіночий рід, однина)

• Czy pani jest Polką? Czy pani mówi po polsku? Czy pani mieszka w Krakowie?

państwo (чоловічий і жіночий рід, множина)

• Czy państwo pracują tutaj?
• Czy państwo są Polakami?
• Czy państwo mówią po polsku?

Іменники pan/pani вживаються з дієсловом третьої особи однини. Наприклад: Jak się pan/pani nazywa? Czy pani jest Polką? Czy pan/pani mówi po polsku? Czy pan/pani mieszka w Krakowie?

З іменником państwo (Ви) вживається дієслово в третій особі множини. Наприклад: państwo

Форми pan/pani/państwo використовуємо, наприклад, в офіційних чи ділових ситуаціях: Witam pana/panią w naszym biurze. Tutaj jest pana/pani komputer.

Ми також використовуємо форми звернення pan/pani/państwo у привітанні та ввічливих зворотах. Напр .:

• Dzień dobry. – Dzień dobry panu/pani/państwu.
• Jak się pan/pani ma?
• To jest pan Jan Kowalski. – Miło mi pana poznać.
• To jest pani Beata Kowalska. – Miło mi panią poznać.
• To jest pan Jan, pan Tomasz i pani Dorota. – Miło mi państwa poznać.
• Miło mi pana poznać, panie Marku.
• Pani Krystyno, czy może mi pani pomóc?