Порядок слів в простому реченні

Головними членами речення є підмет і присудок. У простому реченні зазвичай також є слова, які відносяться до підмета та присудка, наприклад Mój kolega odpoczywał w górach. Порядок слів в простому реченні є вільним, але не завжди. На першому місці зазвичай знаходиться підмет з залежними словами, на другому - присудок з залежними словами:

• підмет (залежні слова) + присудок (залежні слова)
• Nowy autobus zatrzymał się na przystanku.

Питальні речення у польській мові починаємо з частки czy або питального займенника.

• Запитання щодо рішень, починаємо з частки czy, яку додаємо до розповідного речення. Порядок слів у реченні залишається без змін:
  • Czy + підмет (залежні слова) + присудок (залежні слова)?
  • Czy idziesz jutro do pracy?
  • Czy autobus zatrzymuje się na tym przystanku?
• Уточнюючі питання починаємо з питальних займенників, напр. jaki, który, jak, kiedy, gdzie, dokąd, dlaczego, kogo/czego. Після займенника зазвичай стоїть підмет, а потім присудок:
  • Питальний займенник + підмет (залежні слова) + присудок (залежні слова)?
  • Kiedy dzieci wyjeżdżają na wakacje?
  • Która książka najbardziej ci się spodobała?
• Питання, що стосуються підмета, починаємо з питального займенника: kto/co, а далі стоїть присудок:
  • Kto/co + присудок (залежні слова)?
  • Co leży na stole?
  • Kto jest pierwszy na mecie?
• Запитання щодо ознаки, вираженої предикативом, починаємо питальними займенниками: który, jaki, kim/czym. Після цих займенників стоїть слово-зв'язка, за яким стоїть підмет:
  • Jaki/który, kim/czym + слово-зв'язка + підмет(залежні слова)?
  • Kim jest Marcin?
  • Jaki jest ten drugi pokój?

syntax.simple_sentence.title2

Порядок вживання зворотного займенника się у реченні залежить від позиції дієслова, до якого він відноситься. Якщо дієслово стоїть у середині речення, займенник się може стояти як перед дієсловом, так і після нього, наприклад, Filip i Magda mogą się spotkać tylko w niedzielę. Filip i Magda spotkali się w restauracji.

Якщо дієслово стоїть у кінці речення, займенник się має стояти перед дієсловом, хоча не обов'язково в безпосередній близькості до нього, наприклад, Kiedy się stąd wyprowadzisz? Kiedy stąd się wyprowadzisz? Тільки якщо речення складається лише з дієслова, займенник się ставиться після дієслова, наприклад, Zakochałem się..

Займенник się ніколи не стоїть на початку речення - не: Się interesuję filmem, але: Interesuję się filmem.

Підмет

Підмет - це головний член речення, який називає виконавця дії. Нійчастіше підмет виступає у називному відмінку і відповідає на такі питання: kto? co? Підметом у називному відмінку найчастіше виступає іменник або займенник, напр.

• Kobieta idzie do pracy.
• Liście opadają z drzew.
• Ktoś zapukał do drzwi.
• Oni interesują się teatrem.

Підмет також може бути виражений іншою частиною мови, яку вжито замість іменника: прикметником або числівником, напр. Szczęśliwi czasu nie liczą. Piąta wybiła na zegarze..

Підмет може складатися з двох або більше слів у називному відмінку поєднаних сполучником i. Таке поєднання називаємо однорідними підметами, напр.

• Filip i Beata idą na koncert.
• Brzozy, dęby i sosny rosły w tym lesie.

Складений підмет складається з двох слів поєднаних прийменником z, напр. Ojciec z synem poszli na spacer. Mąż z żoną oglądają film..

Опущений підмет маємо тоді, коли в реченні відсутні займенники 1-ої та 2-ої особи однини або множини, які замінено особовими закінченнями присудка, напр.

• (Ja) Dzwoniłem do ciebie.
• (My) Dużo podróżujemy.

Підмет у родовому відмінку виступає з дієсловами, які позначають надлишок чи відсутність чогось, а також в конструкціях з числівниками, напр.

• Wody w rzekach przybywa.
• Sześć samochodów stało na parkingu.

Присудок

Присудок - це найважливіший член речення, який окреслює підмет, тобто вказує, на дію, стан чи характеристику та відповідає на такі питання: co robi? co się z nim dzieje? jaki jest? kim/czym jest? Розрізняємо три види присудків .

Функцію присудка найчастіше виконує дієслово в особовій формі в різних часовий формах (теперішнього, майбутнього, минулого часу) дійсного способу, а також наказового та умовного способу, напр.

• Magda i Beata robią zakupy.
• Oni byli w Warszawie.
• Znajdź przepis na sernik w Internecie.
• Przeczytałbym tę książkę, jest ciekawa.

Форма дієслова, яке виступає у ролі присудка, залежить від форми підмета. Якщо підмет виступає в називному відмінку, то присудок узгоджується з ним за особами та числами, а в минулому часі, складеному майбутньому та формі умовного способу також за родами, напр.

• Ja kupię kwiaty, a ty upiecz sernik.
• Monika poszła do szkoły.

У реченнях із однорідними підметами присудок виступає у множині, напр.

• Jabłka, grusze i pomarańcze leżą na stole.
• Dziewczynki i chłopcy kąpią się w rzece.
• Magda z koleżanką piją herbatę.

Якщо в множині в ролі підмета виступають іменники, що називають чоловіків або осіб різної статі, то в минулому часі, складному майбутньому часі та формі умовного способу присудок приймає чоловічо-особову форму, а інші іменникі вимагають нечоловічо-особової форми, напр.

• Państwo Nowakowie wrócili z Poznania.
• Marcin z Beatą poszli do kina.
• Książki i zeszyty leżały na stole.
• Studenci chętnie wyjechaliby nad morze.

Якщо підмет має форму родового відмінка, присудок завжди виступає у 3-й особі однини, тоді як у минулому часі, складному майбутньому часі та формах умовного способу має форму середнього роду, напр.

• Zabrakło nam pieniędzy.
• Pięciu studentów uczyło się języka polskiego.

Інший вид присудка - іменний складений присудок, який відповідає на питання: jaki jest podmiot?, kim/czym jest podmiot? Такий присудок складається з двох слів: дієслова być, zostać, stać się, zrobić się в особовій формі (називається зв'язкою) та іншої частини мови (називається іменною частиною). Іменна частина найчастіше виражається прикметником, іменником, займенником, числівником, прислівником, напр.

• Dzień był słoneczny.
• Magda jest nauczycielką.
• Brat został lekarzem.
• Kuba jest taki.
• Monika była pierwsza na mecie.
• Nagle zrobiło się ciemno.

Іменна частина, виражена іменником та особовим займенником, виступає в орудному відмінку, напр. Magda została nauczycielką. On nie jest tobą. Лише тоді, коли в ролі зв'язки виступає слово to, присудок набуває форми називного відмінка, напр. Zdrowie to szczęście.

Іменна частина, виражена прикметником, присвійним чи вказівним займенником, а також порядковим числівником виступає в називному відмунку та узгоджується з підметом у роді та числі, напр. Spektakl był ciekawy. Jabłka są słodkie. Książka jest moja. Nasi zawodnicy na mecie byli pierwsi.

Третій вид присудка - модальний присудок, який складається з особової форми модального дієслова chcieć, musieć, pragnąć, potrafić, woleć або незмінюваної форми дієслова, такої як należy, wypada, można, trzeba, warto, wolno та інфінітива, напр.

• Musisz przeczytać tę książkę.
• Pies chce pić.
• Tutaj można mówić głośno.
• Należy podziękować wszystkim.
• Nie trzeba się spóźniać.

Додаток

Більшість дієслів у реченні вимагає додатка, який відповідає на питання непрямих відмінків: kogo/czego?, komu/czemu?, kogo/co?, z kim/czym? o kim/czym? Додаток зазвичай виражається іменником або особовим займенником, напр.

• Córka pomaga (komu?) matce.
• Kocham (kogo?) go.
• Czekamy (na kogo?) na ciebie.
• Rozmawiamy (o czym?) o pogodzie.
• Magda spotkała się (z kim?) z Beatą.

Досить часто дієслово може мати кілька додатків, напр. Prosiłem (кого?) koleżankę (про що?) o radę. Nazar kupił (що?) prezent (кому?) matce.

Дієслово вимагає від додатка певної граматичної форми, тобто конкретного відмінка.

Родовий
kogo/czego?

Давальний
komu/czemu?

Знахідний
kogo/co?

Орудний
kim/czym?

Місцевий
o kim/czym?

Додаток, який у стверджувальному реченні має форму знахідного відмінка, у заперечному реченні набуває форми родового відмінка.

Зв’язок між прикметником та іменником

Прикметник узгоджується з іменником, тобто виступає в такому ж самому роді, числі та відмінку, що і іменник. У формі однини прикметник має три родові форми: чоловічого роду, наприклад nowy dom, жіночого роду, наприклад nowa sukienka, середнього роду, наприклад nowe okno. У множині має лише дві форми: чоловічо-особові (для іменників, що називають чоловіків або осіб різної статі), наприклад nowi pracownicy, і нечоловічо-особовіу (для всіх інших іменників), наприклад nowe meble, nowe sukienki, nowe okna.

Прикметники та іменники відмінюються за різними схемами та мають різні закінчення.

Однина

Множина

У знахідному відмінку однини чоловічого роду пара прикметник плюс іменник істота (називає людей і тварин) має форму родового відмінка, наприклад Widziałem nowego pracownika firmy. On ma dużego psa. Поєднання прикметника та іменника неістоти у знахідному відмінку дорівнює формам називного відмінка, наприклад, Widziałem nowy dom Marka.

У знахідному відмінку множини пара прикметник плюс іменник у чоловічо-особовій формі (називає чоловіків чи осіб різної статі) набуває форми родового відмінка, наприклад Poznałam nowych pracowników z Polski.. Усі інші іменники та прикметники, які до них відносяться, мають форму називного відмінка, наприклад W zoo widzieliśmy lwy afrykańskie. Magda kupiła nowe sukienki.

Таким самим чином - узгодження за родами, числами та відмінками - з іменником поєднуються інші означення, виражені:

• присвійним займенником, наприклад twój brat, nasza rodzina, moje mieszkanie
• вказівним займенником, наприклад ten rower, ta dziewczyna, te imieniny
• питальним займенником, наприклад jaki koncert? jaka pogoda? jakie spodnie?
• порядковим числівником, наприклад pierwszy rok, piąta godzina, trzecie miejsce

Перелічені займенники та порядкові числівники відміняються як прикметники, наприклад Poznałam twojego nowego dyrektora. Jej córka chodzi do czwartej klasy. W tym nowym mieszkaniu jest więcej miejsca.

Місце займенників та порядкових числівників у реченні чітко визначене, вони завжди стоять перед іменником, наприклад mój telefon, ta restauracja, pierwsze danie.

Порядок прикметника залежить від його значення. Якщо він називає непостійну (якісну) ознаку, він передує іменнику, наприклад świeży sok, czysta woda, nowy telefon; якщо він називає постійну (видову) ознаку, то стоїть після іменника, наприклад: sok pomarańczowy, woda gazowana, telefon komórkowy.

Взаємозв’язок іменника з іменником у родовому відмінку

В ролі означення може виступати інший іменник, наприклад rzeka Wisła, książka nauczycielki, sok z jabłek. Таке означення найчастіше виступає в родовому відмінку і є незмінним, наприклад książka nauczycielki, książki nauczycielki, książce nauczycielki, książkę nauczycielki.

Означення в родовому відмінку має такі закінчення:

Однина

Множина

Означення в родовому відмінку має різні значення і відповідає на різні запитання. Найбільш поширені:

• має якісне значення і відповідає на питання jaki/jaka/jakie?, наприклад język gestów, koncert muzyki klasycznej, miejsce spotkań.
• називає приналежність і відповідає на питання czyj/czyja/czyje?, наприклад dom rodziców, pokój córki, powieść Olgi Tokarczuk.
• стоїть після іменників, що називають кількість і відповідає на питання czego?, наприклад szklanka cukru, filiżanka kawy, kilogram jabłek.

Зв’язок числівника з іменником

Форма числівника в поєднанні з іменником залежить від числа, яке він називає, і від роду іменника, до якого він відноситься.

Числівник jeden має три родові форми і поєднується з іменником у називному відмінку однини, наприклад jeden samochód, jedna książka, jedno okno.

Числівник dwa має кілька різних родових форм.

Форми dwa і dwie поєднуються з іменником у називному відмінку множини, наприклад dwa samochody, dwie siostry. У формі чоловічо-особовій, коли ми говоримо про чоловіків чи осіб різної статі, числівник має дві форми. Форма dwaj поєднується з іменником у називному відмінку множини, наприклад dwaj synowie, dwaj pasażerowie, тоді як форми dwóch/dwu поєднується з іменником у родовому відмінку множини, наприклад dwóch synów, dwóch pasażerów.

Числівники trzy і cztery мають дві родові форми: чоловічо-особову і нечоловічо-особову.

Форми нечоловічо-особові trzy ​​та cztery поєднуються з іменником у називному відмінку множини, наприклад trzy złote, cztery jabłka.

Для чоловічо-особових форм є дві форми. Форми trzej і czterej поєднуються з іменниками в називному відмінку множині, напр. trzej synowie, czterej pasażerowie, тоді як форми trzech і czterech поєднуються з іменником у родовому відмінку множини, напр. trzech synów, czterech pasażerów.

Числівники, що називають числа від 5 до 900 виступають у двох формах: чоловічо-особові та нечоловічо-особовій. Обидві форми поєднуються з іменниками в родовому відмінку множини.

Якщо складений числівник закінчується словом jeden, то це слово завжди незмінне і поєднується з іменником у родовому відмінку множини, наприклад dwudziestu jeden uczniów, sto pięćdziesiąt jeden książek.

Іменники в родовому відмінку множини мають такі закінчення.

Складносурядні речення

Складносурядні речення складаються з двох речень, які доповнюють одне одного за значенням, але граматично не залежать одне від одного. Вони можуть бути поєднані безпосередньо, наприклад Piła kawę, czytała książkę, або за допомогою сполучників, таких як Piła kawę i czytała książkę. Сполучники виражають різні смислові зв’язки між цими реченнями.

Виділяємо кілька типів складносурядних речень, в яких виступають відповідні сполучники.

Складнопідрядні речення

Складнопідрядне речення складається з двох речень - головного (до якого ставимо запитання) і підрядного (допоміжного, яке є відповіддю на запитання), які є взаємозалежними. Підрядне речення заміняє (або доповнює) пропущену частину головного речення, наприклад підмет, присудок, означення, доповнення, обставину.

Є декілька видів підрядних речень.

Порядок слів у складнопідрядному реченні

Підрядне речення може знаходитися:

• після головного речення, напр. Nie byłam w pracy (dlaczego?), ponieważ źle się czułam.
• перед головним реченням, напр. Ponieważ źle się czułam, nie byłam w pracy (dlaczego?).
• всередині головного речення, напр. Książka (która?), którą kupiłam, była ciekawa.